Ендокринологія

Найпоширеніші захворювання ендокринної системи

Аутоімунний тиреоїдит

Аутоімунний тиреоїдит, він же тиреоїдит Хашимото або лімфоцитарний тиреоїдит – це хронічне запальне захворювання щитоподібної залози аутоімунного генезу, яке, в підсумку, призводить до гіпотиреозу - зниженої функції щитоподібної залози.

Антитіла – це молекули, які виробляє імунна система для «боротьби» з будь-яким «чужорідним вторгненням». Але іноді буває так, що антитіла починають боротися з клітинами власного організму! Клітини нашої імунної системи з якоїсь причини починають сприймати власну щитоподібну залозу як чужорідний орган. Т-лімфоцити, аж ніяк не антитіла, як багатьом здається, починають атакувати й руйнувати клітини щитоподібної залози. Активне руйнування щитоподібної залози призводить до потрапляння в кров її частин і до них утворюються антитіла. Тому антитіла в крові з'являються і наростають вторинно.

Причини

Як правило, аутоімунний тиреоїдит розвивається у людей з генетичною схильністю до цього захворювання. Також певну роль можуть відігравати стани, які призводять до пошкодження тканин щитоподібної залози: інфекційні захворювання, запальні процеси, рідше травма щитоподібної залози або операція, а також екологічна ситуація, дефіцит або надлишок йоду, радіоактивне забруднення і т.д.

І якщо у разі підгострого або гострого тиреоїдиту можна стверджувати про зв'язок із напередодні перенесеною інфекцією вірусного або бактеріального походження відповідно, то у випадку з аутоімунним тиреоїдитом залишається чимало питань, втім як і щодо причин інших аутоімунних захворювань.

Симптоми

На початковій стадії відбувається підвищення рівня гормонів щитоподібної залози, за рахунок підвищеного викиду їх у кров, і навіть може розвиватися тиреотоксикоз.

Симптоми тиреотоксикозу:

• перепади настрою, дратівливість, плаксивість;
• стрибки ваги;
• тахікардія, зміна тиску;
• відчуття жару;
• порушення менструального циклу;
• підвищене потовиділення.

Далі стадія гіпотиреозу: клітини руйнуються і згодом у кров потрапляє все менше і менше гормону.

Насторожуючі симптоми:⠀

• відчуття комка в горлі, важко ковтати;
• в області шиї відчувається тиск, незручно та некомфортно носити шарфи, гольфи;
• стомлюваність навіть після звичайних справ;
• болі в суглобах.

Щоб компенсувати загибель своїх клітин, щитоподібна залоза починає розростатися та з'являється зоб.

Діагностика

Діагностика аутоімунного тиреоїдиту починається з консультації ендокринолога, який збирає анамнез, проводить огляд пацієнта і за допомогою пальпації визначає наявність або відсутність патологічних змін в структурі щитоподібної залози. Після цього призначаються інструментальні та лабораторні методи діагностики АІТ:

• аналізи крові на рівень тиреоїдних гормонів (АТ-ТПО, АТ-ТТГ, ТТГ, Т3, Т4);
• УЗД щитоподібної залози;
• сцинтиграфія (за показаннями);
• тонкоголкова біопсія (за показаннями).

Диференціальна діагностика хронічної та деструктивної форми патології проводиться на тлі замісної гормональної терапії. Пацієнт протягом року приймає препарати для стабілізації стану, після чого лікування відміняють і контролюють коливання гормонального фону. Якщо зміни не відбуваються, значить, пацієнт знаходиться в стадії стійкої ремісії та вимагає тільки спостереження.

Лікуванням даної патології займається лікар-ендокринолог, який проводить фізикальний огляд пацієнта, призначає необхідні обстеження і ставить діагноз. Пройти ефективне лікування в Києві ви можете у досвідчених фахівців Medical Plaza.

Лікування

Лікування аутоімунного тиреоїдиту – це довгий процес, який не призводить до 100% одужання. Успішна терапія дає можливість стабілізувати стан пацієнта, контролювати тиреоїдит, домогтися тривалої ремісії й поліпшити якість життя пацієнта.

Гіпотиреоз

Гіпотиреоз — це порушення, при якому щитоподібна залоза виробляє занадто мало гормонів, порівнюючи з потребами організму. Це найчастіше порушення функції щитоподібної залози; спостерігається у близько 5 % дорослих жінок та у близько 1 % чоловіків. Хоча частота гіпотиреозу зростає з віком (особливо в осіб у віці старше 60 років),захворювання також зустрічається у молодих людей та дітей. 

Симптоми гіпотиреозу:

• постійне відчуття холоду;
• стомлюваність/сонливість;
• депресія;
• порушення пам'яті;
• збільшення маси тіла;
• дефекація відбувається рідше/закреп;
• уповільнене серцебиття, низький артеріальний тиск;
• шкіра бліда, суха та лущиться, волосся сухе;
• порушення менструального циклу, безпліддя.

У лабораторних дослідженнях можна виявити підвищений рівень холестерину та анемію. Симптоми гіпотиреозу можуть мати різну вираженість, від легкої до дуже тяжкої. Особи з легким гіпотиреозом можуть не спостерігати у себе жодного з перерахованих симптомів, однак якщо захворювання не буде діагностоване і ліковане, то воно може підступно розвиватись. Наслідками тяжкого гіпотиреозу можуть бути хвороби серця, безпліддя, а в дуже тяжких випадках навіть кома.

Діагностика гіпотиреозу

Для того, щоб підтвердити гіпотиреоз, необхідно провести гормональні дослідження. Початкове дослідження, яке оцінює функцію щитоподібної залози, може призначити ендокринолог. Якщо отриманий результат буде патологічним (вище верхньої границі норми),необхідно провести вимірювання концентрації тироксину (FT4). Первинний гіпотиреоз (пов’язаний із захворюванням щитоподібної залози, а не гіпофіза) діагностують у тому випадку, якщо співіснує підвищена концентрація ТТГ та знижена концентрація  FT4.

У разі постановки діагнозу гіпотиреозу лікар намагатиметься встановити його причину. У цьому допоможе:

• УЗД щитоподібної залози; при хворобі Хашимото можна виявити зменшення розмірів щитоподібної залози та знижену ехогенність;
• визначення антитиреоїдних антитіл у сироватці крові, оcобливо антитіл до тиреопероксидази (АТПО) чи тиреоглобуліну (АТТГ): підвищена концентрація АТПО є характерною для хвороби Хашимото.

Лікування гіпотиреозу

Лікування гіпотиреозу полягає у систематичному заміщенні гормонів щитоподібної залози. Синтетичний левотироксин є ідентичним з гормоном, що виробляється у щитоподібній залозі, і має таку ж саму дію. Існує багато препаратів левотироксину, які можуть відрізнятись за ефектом дії; тому найкраще завжди вживати один і той же препарат. Систематична замісна терапія гормонами щитоподібної залози призводить до нормалізації концентрації ТТГ та відновлення нормального функціонування організму. Більшість хворих можуть лікуватись амбулаторно. Особи з тяжким гіпотиреозом або з супутніми серйозними захворюваннями (напр. захворювання серця) можуть початково вимагати стаціонарного лікування.

Левотироксин необхідно вживати систематично, найкраще в один і той же час доби, зазвичай зранку, обов’язково натщесерце, приблизно за 30–60 хв до прийому їжі. У кожному випадку лікар в індивідуальному порядку визначає початкову дозу лікарського засобу. У подальшому проводяться контрольні дослідження концентрації ТТГ і на основі отриманого результату лікар модифікує дозу лікарського засобу. Початково може бути необхідним частіший контроль ТТГ (приблизно кожних 6–12 тижнів). Натомість після стабільної компенсації гіпотиреозу контроль ТТГ можна проводити рідше (кожних 6–12 місяців).

Що робити в разі появи симптомів, які вказують на гіпотиреоз?

У разі появи симптомів, що вказують на гіпотиреоз, слід звернутись до ендокринолога, який після медичного обстеження (збору анамнезу та фізикального обстеження) прийме рішення щодо необхідності проведення визначення ТТГ. Систематичні дослідження ТТГ також необхідно проводити в осіб, у сім’ї яких виявлено хворобу Хашимото. Особливо важливо діагностувати гіпотиреоз у жінок, які планують вагітність, оскільки цей стан  має дуже негативний вплив як на матір, так і на плід. Саме тому багато спеціалістів рекомендують проводити аналіз на ТТГ у кожної жінки, яка планує вагітність.

Цукровий діабет 2 типу

Діабет 2 типу є найбільш поширеною формою діабету, що становить 90-95% від усіх випадків діабету у світі. Він починається, коли м’язи та інші клітини перестають реагувати на сигнал інсуліну, який готовий приймати глюкозу. Тіло реагує, виробляючи все більше і більше інсуліну, щоб допомогти вивести глюкозу з крові, але з часом виснажує клітини, що виробляють інсулін, поки вони не згорять.

Фактори розвитку

• переддіабет;
• надмірна вага або ожиріння (індекс маси тіла 25 і вище);
• вік більше ніж 45 років;
• наявність батьків, брата або сестри з діабетом 2 типу;
• малорухливий спосіб життя;
• нездорова дієта;
• застосування деяких ліків, таких як стероїди та статини;
• гестаційний діабет в анамнезі або народження дитини, яка важила більше 4,5 кг.

Хоча генетичні мутації можуть сприяти розвитку діабету 2 типу, фактори навколишнього середовища, швидше за все, сприяють тому, що інсулін не працює належним чином. Ці фактори включають надмірне збільшення ваги, дієту з високим вмістом рафінованих вуглеводів і насичених жирів і малорухливий спосіб життя. Також незрозуміло, чи сімейна історія цукрового діабету 2 типу, спричинена генетичними мутаціями, сприяє розвитку наступних поколінь  з хворобою, чи це скоріше питання нездорової поведінки, що передається дітям.

Симптоми

Діабет 2 типу може розвиватися повільно. Спочатку симптоми можуть бути слабкими і легко їх усунути. Ранні симптоми можуть включати:

• постійний голод;
• нестача енергії;
• втома;
• втрата ваги;
• надмірна спрага;
• часте сечовипускання;
• сухість у роті;
• свербіж шкіри;
• нечіткий зір.

Симптомами довгострокового поганого контролю рівня глюкози в крові або не діагностованого діабету є часте сечовипускання (надлишок цукру проходить через нирки, що створює більше сечі для його виведення з організму),підвищена спрага та ненавмисна втрата ваги, оскільки глюкоза з їжі не всмоктується. Діабет 2 типу діагностується, якщо показник рівня глюкози в крові більше ніж 7,1 ммоль/л після голодування принаймні 8 годин.

Діагностика

Незалежно від того, чи є у вас переддіабет, вам слід негайно звернутися до ендокринолога, якщо у вас є симптоми діабету. Ваш лікар може отримати багато інформації з аналізу крові. Діагностичне тестування може включати наступне:

1. Тест на гемоглобін А1С. Цей тест вимірює середній рівень глюкози в крові за попередні два-три місяці. Вам не потрібно голодувати для цього обстеження, і ваш лікар може поставити вам діагноз на основі результатів. Його також називають глікозильованим гемоглобіновим тестом.
2. Тест глюкози натще у плазмі крові. Цей тест вимірює кількість глюкози у вашій плазмі. Можливо, вам доведеться голодувати протягом восьми годин, перш ніж пройти його.
3. Пероральний тест на толерантність до глюкози. Під час цього тесту кров забирається тричі: до, через годину і через дві години після того, як ви випили дозу глюкози. Результати тесту показують, наскільки добре ваш організм справляється з глюкозою до і після напою.

Лікування

Ви можете ефективно контролювати діабет 2 типу. Ендокринолог детально розповість, як часто слід перевіряти рівень глюкози в крові, як розпізнати ранні симптоми цукру в крові, які є занадто високими або занадто низькими, і що робити в кожній ситуації. Він також допоможе вам дізнатись, які продукти є здоровими, а які – ні. Мета – залишатися в межах певного діапазону.

Не кожному з діабетом 2 типу потрібно вживати інсулін. Якщо вам це призначив лікар, це тому, що ваша підшлункова залоза не виробляє достатньо інсуліну самостійно. Дуже важливо, щоб ви приймали інсулін за призначенням. Є й інші ліки, що відпускаються за рецептом, які також можуть допомогти.

У деяких випадках достатньо змін способу життя, щоб тримати діабет 2 типу під контролем.

Ускладнення

Діабетом 2 типу можна ефективно управляти. Якщо належним чином не контролювати свій спосіб життя, це може вплинути практично на всі ваші органи та призвести до серйозних ускладнень, включаючи:

• шкірні проблеми, такі як бактеріальні або грибкові інфекції;
• пошкодження нервів або невропатія, що може спричинити втрату відчуття або оніміння та поколювання в кінцівках;
• проблеми з травленням, такі як блювота, діарея та запор;
• погану циркуляція ніг, через що ноги важко заживають при порізах або інфекціях, а також можуть призвести до гангрени та втрати стопи або ноги;
• порушення слуху;
• пошкодження сітківки або ретинопатія та пошкодження очей, що може спричинити погіршення зору, глаукому та катаракту;
• серцево-судинні захворювання, такі як високий кров’яний тиск, звуження артерій, стенокардія, інфаркт та інсульт.

Гіпоглікемія також є одним з видів ускладнення та може виникнути, коли рівень цукру в крові низький. Симптоми можуть включати тремтіння, запаморочення та утруднення мовлення. Зазвичай ви можете це виправити, якщо швидко з’їсте   щось солодке, наприклад цукерку або солодкий фрукт.